Лікувальна фізична культура
Фізичні вправи, як засіб лікування та профілактики багатьох захворювань використовувалися вже на ранніх стадіях існування людини. Лікувальна фізична культура є однією з найбільш важливих складових комплексу санаторно-курортного та реабілітаційного лікування.
Дія лікувальної фізкультури визначається з одного боку широтою впливу лікувальних фізичних вправ на різні системи організму, зокрема серцево-судинну, дихальну, ендокринну, а з іншого - тренуючим та відновлюючим ефектом цих вправ. За своєю фізіологічністю фізичні вправи не можна ані порівняти, ані замінити іншими засобами зміцнення здоров'я.
Лікувальна фізкультура - це метод активної функціональної терапії. Систематичне дозоване тренування стимулює, тренує і пристосовує організм до фізичного навантаження і веде до розвитку фізичної адаптації.
Лікувальна фізкультура призначається практично при всіх травмах і пошкодженнях, які вплинули на фізичний стан і загальне самопочуття пацієнта.
Показання та користь ЛФК
- реабілітація після травм;
- хронічний больовий синдром;
- захворювання хребта і суглобів;
- хронічні захворювання дихальної системи;
- корекція постави;
- плоскостопість;
- надлишкова маса тіла;
- загальне поліпшення фізичної форми.
ЛФК застосовують у таких медичних напрямках, як: ортопедія, травматологія, гінекологія, хірургія, пульмонологія, гастроентерологія, педіатрія, кардіологія, неврологія, загальна терапія. Незважаючи на свою високу ефективність, лікувальна фізкультура має ряд протипоказань.
Протипоказання до ЛФК
- інфекційні та запальні захворювання в гострій формі;
- порушення психіки хворого;
- загроза появи кровотечі;
- підвищена температура тіла;
- злоякісні пухлини;
- підвищений артеріальний тиск;
- порушення місцевого кровопостачання;
- тромбози.
Також існують обмежувальні фактори, при яких дозування фізичних навантажень лімітується
- відхилення фізичного та психічного стану;
- ускладнення супутніх захворювань;
- ризик травматизації під час виконання вправ.